В коридорі дитячого садочку «Пролісок» села Юрове зібралися запрошені гості для зустрічі з малятами. Серед них дідусь Василь (Талах), бабуся Тетяна (Кирильчук) з своєю онукою школяркою Софійкою, матуся Настечки, однієї з вихованок дитсадочка, молодий майстер по дереву Артем (Вінійчук), а також заступник голови ОТГ Миколайчук Олександр Володимирович з редактором газети Вікторією. Всі разом прийшли привітати дітлахів з Різдвом Христовим та з Новим роком. Вони наповнили великий за розмірами кошик своїми подарунками. Там і фрукти, і вертеп, і велосипед, і вітальні світлини, і проект дитячого майданчику «Седос», і ляльки-мотанки. Дарунки загадково прикрили сукняною скатертиною-самобранкою і прикрасили гірляндами. В умовлений час схвильовано стукають до світлиці:
̶ До вас можна? ̶ запитують.
̶ Так! ̶ відповідають діти.
Привітались. Познайомились. Загалом, вирішили пройти до зали з ялинкою і, як годиться, поставити кошик під її густе гілля. І ось тобі пригода! Радісна процесія зупинилась біля дверей ̶ кошик не проходить, бо завеликий. Прийшлось для нього шукати другі двері. Нарешті дістались до зали. Чудово прибрана світла кімната ожила від веселого гомону задоволеної дітвори… Хлопчики та дівчатка пильнували за кошиком та далеко не відходили від нього і всім стало зрозуміло, що починати треба з подарунків.
Відкрили кошик і, ̶ всі разом почали ладнати вертеп, зроблений Артемом, знайшлось навіть сіно, для села це не проблема… Прикрасили влаштований вертеп гірляндами з зірочок, сонечок, місяців та тваринок. І, як зазвичай, біля вертепу залунали колядки. Першими по старшинству колядували вісімдесяти восьмирічний дід Василь зі своєю онукою старовиною яровською колядкою “А в ліску, ліску пчоленьки гудуть…”. Продовжили бабуся Тетяна з Софійкою та своїм сусідом маленьким Ярославом також старовинною колядкою “На Йордані тиха вода стояла…”. За ними Настечка з мамою… і всі бажаючі діти. Звісна річ, далі всі чекали наступні подарунки.
Завеликий для кошика пакунок закривав собою інші гостинці, і його нарешті вручив здивованим малятам Олександр Володимирович з щирими побажаннями. То був велосипед. Вихователька Тамара Миколаївна повідала таємницю чарівної веломашини, що любить возити тільки старанних до навчання дітей. Велосипед ̶ хлопчикам, а дівчаткам ̶ ляльки-мотанки. Потім фрукти та вітальні світлини для батьків з автографами синочків та доньок.
У дитячій группі.
Задоволені радісні діти спілкувалися між собою, роздивляючись дарунки. А тим часом гості, маючи таку можливість, поділилися враженнями від заходу:
̶ Ми не запізнились із привітаннями? ̶ хтось запитав.
̶ Ні! ̶ відповідає бабуся Тетяна Григорівна. ̶ Діти були на канікулах, …а потім, …потім карантин, …а від Різдва до Хрещення ̶ Святки, …думаю, що саме пора.
̶ Тетяна Григорівна, а чому саме ляльки-мотанки ви принесли сьогодні?
̶ Розумієте, я дуже… поважаю завідуючу дитсадка Ірину Миколаївну за її підхід до роботи. Вона так чесно та з доброю душею і зовсім не корисно, це я підкреслюю, зустріла проект еко-музею Ярова, і як я бачу, активно в ньому співпрацює. Взяти до уваги хоч би теперішній захід. На ньому і дітки, і батьки, і дідусі. Сусіди. Дітки переймаються цією “родинністю”, виховуються… І вдумайтесь яке поєднання святої родинності у ці дні: батьки кровні, батьки хресні, Отець Небесний і Божа Матінка. А що ще для дитини треба, щоб вона росла людиною?! Ви ж чули про проект “Еко-музею Ярова”? Головна його ідея полягає в тому, що треба якось зберегти це родинне єднання, відновити забуте, зберегти те, що ще залишилося, а це і сільський спосіб життя, це і побут, і духовні цінності. А найголовніше ̶ ментальність. Щоб наші діти хотіли мати сім’ю, своїх дітей, хотіли їх виховувати і відчували в цьому просту людську радість, яка може бути в кожній душі і в кожній сім’ї, якщо створити для цього умови і виховувати відповідно людину.
̶ Згодна, ̶ підтримує розмову завідуюча Ірина Миколаївна. ̶ Тепер зрозуміло, чому в нас у садочку сьогодні лялька-мотанка! Це наша і традиція, і пам’ять, і глибока спадщина… А можете про свої ляльки розповісти докладніше?
̶ Я краще вам подарую рекламний листочок, в якому про мене і лялечку написано.
̶ Це серйозна розробка!
̶ Так, наша “Яровчанка” вже є в Мілані та Польщі.
̶ А чого ваш бренд назвали “БАРІНІХА”?
̶ Мій прапрадід служив в царській армії 25 років. І коли він прийшов в “царській одежі”, то його прозвали баріном. Майбуть, з тої пори ми ̶ баріни, а я ̶ барініха.
̶ «Історичний бренд»! ̶ посміхаються.
̶ І сімейний, ̶ додає майстриня. ̶ Моя внучка Софійка в instagram висвітлює нашу діяльність з ляльками та в’язанням.
̶ Цікаво… а хто ж тоді в’яже, теж ви?
̶ Ні, моя дочка Ірина, вона любить це рукоділля з дитинства, це її.
̶ Вам успіхів в ваших проектах “Еко-музей Ярова” та “БАРІНІХА”, ̶ бажають присутні.
До речі, на підтримку таких починань, Олександр Володимирович від ОТГ та небайдужих меценатів вручив конверт на розвиток діяльності з подякою. Таким чином, він подякував і Артему за його працю, за розробку і виготовлення сувенірів “Ярова” та підтримку проекту. Також заступник голови розповів присутнім про те, як ідуть роботи по створенню дитячого майданчику «Седос» в рамках “Еко-музею Ярова”. Показав її ескізні замальовки.
Під кінець гості залюбки попрощалися з дітворою і подякували колективу садочка за не статичний, живий, актуальний, і такий потрібний захід.
Матеріал підготовано для районної газети.
